Мова

Ірина – мисткиня, мати, ветеранка; вона – українка, що страждає на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Після того, як вона була змушена залишити рідну домівку у Запорізькій області та переїхати до Івано-Франківська, Ірина виражає свої думки та почуття через мистецтво.

«Мрію повернутися до рідного міста й оздобити його патріотичними стінописами – я бачила таке за кордоном. Це крута річ… і я могла б це зробити».

Ірина починала свій шлях як викладач образотворчого мистецтва, але коли російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, вона стала помічником кухаря у Збройних силах України та перебувала у Маріуполі. Вона пережила запеклі бої, страх втратити близьких, які живуть в окупації, та розлуку зі своєю дитиною. Через психологічні травми Ірина звільнилася з ЗСУ та разом із сином знайшла прихисток за кордоном.

Саме під час перебування за межами України вона вперше відчула симптоми ПТСР та депресії.

«Депресія була дуже сильна. Я не хотіла жити, розумієте? Мене врятувало лише те, що я мама, що у мене є дитина, і я не можу дозволити собі не жити. Ніщо більше мене не цікавило».

Разом із сином Ірина повернулася в Україну та почала нове життя в Івано-Франківську. За порадою друзів вона звернулася до Центру психічного здоров’я і травматерапії «Інтеграція», який працює за підтримки USAID. Його послуги виявилися безоплатними – а це було вкрай важливо для Ірини, бо вона, як і багато інших переселенців, після звільнення з роботи має обмежені доходи.

«Мені допомогли заняття з психологом Надією. Я зрозуміла свої страхи та проблеми і навчилася жити з новою реальністю», – розповідає Ірина, яка поступово почала повертатися до життя.

«Мені стало цікавіше виходити на вулицю. З’явився інтерес до їжі, одягу, хотілося щось собі купити – все як у нормальних людей. У мене більше немає панічних атак, і я навіть хочу жити громадським життям і  мати роботу. Нині я займаюся волонтерством – плету маскувальні сітки. Те, що мені хочеться знайти роботу, я вважаю ознакою одужання».

«Життя обернулося трохи в інший бік», — з усміхом каже Ірина. «Я вийшла заміж за свого хлопця, який служить у ЗСУ. Я вагітна, чекаю на дитину і чекаю на свого чоловіка. Тепер у мене є ще більший стимул, щоб жити".

Усім своїм друзям, які пережили окупацію, змушені були переїхати чи служили на передовій, вона радить звертатися за психологічною допомогою:

«Це саме не пройде – буде тільки гірше і гірше. Війна триває. Те, що відбувається – це дуже страшно, особливо для тих, хто на фронті. Нам треба об’єднуватися і робити все можливе для перемоги, а ще – працювати над своїм психологічним станом (моральним духом), щоб бути корисними Україні».

З 2015 року USAID допомагає надавати послуги у сфері ментального здоров’я ветеранам і членам їхніх сімей. Від початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року, ми тісно співпрацюємо з Урядом України та Всеукраїнською програмою ментального здоров'я, яку ініціювала Перша леді України Олена Зеленська, аби зміцнити систему надання цих послуг. Для цього ми спільно проводимо навчання понад тисячі надавачів первинної медичної допомоги та розширюємо доступ до послуг у галузі ментального здоров’я для мільйона таких українців, як Ірина. Ми допомагаємо Україні і далі розбудовувати систему послуг з ментального здоров’я, яка є комплексною, доступною, стійкою та здатною забезпечити довготривалі потреби всіх українців у той час, як вони виборюють перемогу у війні та переможне майбутнє своєї країни.

Дізнатися більше про діяльність Центру психічного здоров’я і травматерапії «Інтеграція» тут.

Image
Iryna story_Ukr
Tags
USAID/Ukraine Ukraine Stories