Коли 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, Стефан мешкав у своєму рідному місті на Херсонщині.
«Життя наповнилось іншим змістом, ми отримали порцію адреналіну, яка пробудила нас до життя», – згадує він.
До війни Стефан працював над відновленням важливої культурної традиції мешканців Нової Каховки – традиційної вишивки бісером, але його пріоритети швидко змінилися. Разом із другом він почав створювати інформаційні онлайн-чати для знайомих містян, щоб вони могли звертатися по ту чи іншу допомогу, чи навпаки пропонувати свою підтримку (до прикладу, допомогти комусь залишити місто). Невдовзі ця ініціатива отримала сприяння з боку інших мешканців Нової Каховки, і згодом переросла в організований волонтерський рух.
«Під час окупації, першими до лав волонтерів стали ті, хто вже мав певний волонтерський досвід. Вони не боялися йти проти системи», – зазначає Стефан.
Спочатку волонтери займалися збором коштів, а згодом почали доставляти ліки.
«Ліки доставлялися човнами та евакуаційними автобусами. Деякі життєво важливі медикаменти передавалися безпосередньо людям, але більшість ліків йшла до відділень інтенсивної терапії та дитячих лікарень, бо (російські військові) їх не надавали», – згадує він.
На цьому дії з інформування та обробки звернень про підтримку не закінчилися. Вони також допомогли об’єднати інші волонтерські ініціативи в окупованому місті у єдину мережу. Були часи, коли волонтери щодня доставляли близько 300 продуктових наборів.
«Іноді ми доправляли понад 10 тис. гуманітарних наборів на місяць – продукти, інсулін, воду. Воду ми привозили 10-тонними вантажівками, поки нам це дозволяли», – розповідає Стефан.
Навесні 2022 року Стефан і його однодумці почали пропонувати мешканцям Нової Каховки безкоштовну евакуацію.
«Влітку 2022 року ми отримали 30 тис. звернень з усієї Херсонської області. Ми почали оплачувати повну вартість таких поїздок – оплачувати пальне, платити водіям, щоб вони відвозили бажаючих», - каже Стефан.
Загалом його волонтерське об'єднання допомогло виїхати з окупованої Нової Каховки понад 2,5 тис. мешканців, з яких 30-40 % складали діти.
Нині Стефан і його колеги-волонтери надають допомогу 100 тис. українців, які мешкають на тимчасово окупованих територіях. Зараз запитів стало менше, і Стефан сподівається, що ті, хто хотів і міг покинути окуповане місто, вже це зробили.
«Мабуть найбільший здобуток – це допомогти людям вибратися (звідти) і не дати впасти у відчай тим, хто там залишається… Це спільна праця всіх волонтерів із різних регіонів», – каже він.
«Ми з перших днів вирішили, що скільки б це не тривало, ми будемо допомагати до кінця», – каже він.
«І поки що нам це вдається… В (окупованих) селах і на тих територіях, де немає світла та зв’язку, кажуть, що Україна вже отримала поразку у цій війні. Люди, яких ми звідти вивозимо, не можуть у це повірити і дуже радіють, коли дізнаються, що Україна продовжує боротьбу… Коли люди отримують допомогу від України, їм не потрібно принижуватися і просити неякісну допомогу у росіян. Вони знають, що можуть звернутися до українських волонтерів і отримати продовольчий пакет, якого вистачить на місяць, або харчування для дитини. Вони розуміють, що про них є турбота».
За два довгі роки від початку повномасштабного вторгнення Росії, волонтери та їхня неоціненна праця, поряд із готовністю долучати зовнішніх партнерів – таких, як USAID – залишаються ключовими елементами наполегливості та опору українців – попри те, що ця важка ситуація триває вже так довго. Від початку повномасштабного вторгнення Росії, Бюро USAID з ініціатив перехідного періоду допомогло діяльності понад 40 тис. волонтерів по всій Україні. Понад 1,2 тис. із них співпрацюють з Українською Волонтерською Службою (УВС) та надають допомогу мешканцям прифронтових громад і тимчасово окупованих територій. УВС робить все можливе для того, щоб такі волонтери, як Стефан, отримували повну підтримку – зокрема консультації, юридичну допомогу та матеріально-технічне забезпечення, і все необхідне для надання допомоги іншим українцям, чого б вони не потребували – від евакуації до гуманітарної допомоги. Щодо тимчасово окупованих територій (попри жорстокий тиск з боку Росії, залякування та навіть гірші дії), то праця Стефана та інших волонтерів, яка має на меті охопити допомогою інших українців, має вирішальне значення для того, щоб мешканці цих територій знали – Україна про них не забула. Вони і сьогодні продовжують ризикувати власним життям, щоб забезпечувати український опір у жорстокій повномасштабній війні, яку розв'язала Росія.
