П'ять років тому Юлія та Олександр оселилися в селі на Дніпропетровщині, де вирішили займатися сільським господарством. Сьогодні вони обробляють близько 100 га власних та орендованих земель, вирощують сою, кукурудзу, соняшник, пшеницю. У 2019 році придбали новий трактор і поступово оновлюють інвентар. Юлія, випускниця гуманітарного вишу, займається юридичною та фінансовою частиною виробництва, а Олександр займається технікою. Разом вони працюють як одне ціле, а з 2021 року вони діляться своїм виробничим досвідом у соціальних мережах із майже 30 тисячами активних підписників.
«Але війна внесла корективи у наше життя», — розповідає Юлія.
З початком повномасштабного вторгнення їхнє господарство, як і багато інших по всій країні, стикнулося з нестачею та високою вартістю добрив і необхідних ресурсів. А через ускладнену логістику та низькі ціни на зерно, малим фермерським господарствам складно забезпечити себе обіговими коштами для щоденної роботи.
Фермерські господарства України відіграють вирішальну роль у глобальній продовольчій безпеці. Щоб забезпечити врожай 2024 року, незважаючи на ускладнені доступ та доступність вкрай важливих ресурсів, USAID надало 7 621 с/г виробнику, таким як Юлія та Олександр, у 23 областях України добрива для використання під час весняної посівної 2024 року.
«Добрива неможливо було купити, вони були понад 20 тисяч гривень за одну тонну. Для малого фермера насправді це дуже велика допомога у такий непростий час. Завдяки отриманим добривам ми змогли підживити 10 га пшениці і сподіваємося отримати кращий врожай».
Війна Росії створила ще одну проблему – брак робочої сили, оскільки українці воюють на фронті. Зараз Юлія вчиться водити трактор і сама вивчає тонкощі рослинництва.
«Я думаю, що потрібно вміти все. Нехай воно в житті не згодиться, але краще знати та бути готовим. Хоча маючи дві вищі гуманітарні освіти, ніколи не могла подумати, що можу бути трактористкою. Колись мріяла бути юристом і працювати в офісі, а зараз без поля не уявляю своє життя».
Юлія каже, що в перші дні війни вони навіть не думали кудись виїжджати. Адже мають відповідальність перед тими людьми, які довірили їм свою землю і чекають на орендну плату: для сільського населення ці гроші важливі.
«Зараз ми просто тримаємося на плаву. Про прибуток такий, який отримували до війни, навіть мова не йде. Єдине, що ми робимо, це виплачуємо людям орендну плату і закуповуємо посівний матеріал на наступний рік. У цей складний час ми дотримуємося думки, що якщо зараз вистояти, то у мирний час вже все буде добре. Віримо в це».
Попри всі труднощі на їхньому шляху, вони продовжують працювати та планувати своє майбутнє вдома, на українській землі.
«Українська земля – найродючіша у світі. Ми тут народилися. Хто б що не говорив, але вдома найкраще. Це наша земля, за яку ми будемо боротися. Попри все, потрібно сіяти, вирощувати, щоб українці мали хліб на столі, а також постачали наше українське зерно тим країнам, які його потребують. Кожен з нас зараз має докладати максимум зусиль у своїй сфері діяльності, підтримувати економіку щоб зберегти країну».
Через Ініціативу AGRI-Україна, USAID підтримує мікро-, малі та середні сільськогосподарські підприємства (ММСП), виробників зернових та олійних культур на важливих етапах виробництва, щоб гарантувати, що українське зерно все ж може досягати глобальних ринків, які від нього залежать, незважаючи на війну Росії. У 2023 та 2024 роках USAID надало насіння та добрива понад 14 тисячам українських сільгоспвиробників, що дозволяє їм обробляти понад 460 тисяч гектарів земельних угідь та сприяло виробництву щонайменше 2 мільйонів тонн зерна.
