Володимир – аграрій, що працює на правобережній Херсонщині. До повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, він наполегливо розширював своє сімейне господарство.
«Мої батьки працювали на невеликих ділянках землі, – каже він. «Техніка у нас була скромна – старий комбайн і вантажівка. Ми працювали неквапливо, проте впевнено. Потім я перейняв справу, почав розширювати площі, а згодом придбав більше техніки. Отак ми і зростали».
Розв'язана Росією повномасштабна війна завдала серйозних збитків його господарству, а угіддя потрапили під російську окупацію. Згодом лінія фронту пролягла безпосередньо через його поля, і понад півроку там точилися бої.
«У нас не було іншого вибору, як покинути все – залишити дім і землю», – згадує Володимир.
Він зміг повернутися лише після того, як ЗСУ відновили контроль над місцевістю, але це повернення змусило його знову пережити гіркі хвилини – замість господарства, у яке він вклав стільки праці, Володимир побачив пошкоджену техніку, зруйновані склади, та поля, які замість збіжжя були всіяні мінами.
Сьогодні таким аграріям, як Володимир – що працюють на звільнених територіях та винесли на собі увесь тягар війни – бракує буквально всього: коштів, ресурсів, техніки.
«Основна наша мета – поладнати техніку, відремонтувати склади та розмінувати поля. Маємо повернути те, що втратили. Все це для нас дуже важко. Господарство лежить у руїнах, але ж воно наше. Ну що доброго в тому, якби воно було ціле, але у чужих руках?» – каже він.
«Коли ми повернулися, то були прикро вражені, побачивши два зруйновані склади та згорілу вщент продукцію. Врожай стояв незібраний, але ми не могли дістатися до полів... На сьогодні ми встигли зорати лише третину землі. Виїздили у поле на власний страх і ризик, самі оглядали кожну ділянку – сапери йшли з міношукачами, а ми одразу за ними», – згадує Володимир.
Нині розмінування в основному відбувається у житлових районах і на автошляхах, а послуги приватних компаній з видалення мін є надто дорогими для малих агровиробників.
«За можливості ми самі обстежували ділянки, але з весни все заросло бур’янами… тож поки що не знаємо, що робити далі», – каже Володимир.
Попереду у нього довгий шлях до відновлення власного господарства. Напередодні цьогорічної весняної посівної, у рамках Ініціативи стійкості сільського господарства в Україні (AGRI-Україна), Володимир і ще понад 1,2 тис. українських аграріїв отримали від USAID насіння соняшника.
«Нам не вистачало грошей. Коли почалася посівна, ми мали певний запас насіння з минулого року, але частину його розікрали мародери... USAID надало нам насіння соняшника, і це дуже допомогло, бо дало змогу засіяти ті ділянки, до яких ми мали доступ», – розповідає Володимир.
Вирощений із цього насіння врожай він планує реалізувати, а отримані гроші спрямувати на нагальні потреби, відновлення господарства та проведення наступної посівної. Володимир має надію, що поступово все відбудує, поверне втрачене та продовжить розширювати власну справу.
Проєкти USAID в аграрному секторі – такі, як Програма з аграрного і сільського розвитку (АГРО) – допомагають малим с/г виробникам у звільнених місцевостях відновити господарювання. Навесні 2023 року понад 8,2 тис. українських аграріїв – зокрема ті, хто працює на деокупованих, прифронтових і потерпілих від війни територіях – отримали від USAID 6,3 тис. т. добрив, а також насіння для посіву соняшнику та кукурудзи на площах понад 48,3 тис. і 15 тис. гектарів.
