Інформаційний проєкт Місії USAID в Україні «Нові сторінки українського героїзму» розповідає про тих жінок, які, працюючи у тилу, творять історію своїм внеском до захисту й відбудови України. Слідкуйте за цим проєктом @USAIDUkraine у Facebook, Instagram і Twitter.
Катя Тейлор – арт-кураторка, засновниця ГО «Порт Культури» – організації громадянського суспільства, яка просуває українські культурні ініціативи для аудиторії всередині країни та в інших країнах світу. У 2014 році вона була змушена залишити рідний Луганськ та продовжила свою роботу у Києві.
Відтоді, як минулого року Росія розв'язала проти України повномасштабну війну, «Порт Культури» спрямовує свою діяльність на те, щоб увесь світ більше дізнався про українську культуру та мистецтво. Поряд із цим, організація допомагає самим українцям краще зрозуміти власну культуру.
Катя вважає, що сьогодні це дуже важлива робота для країни, яку Кремль атакує не лише за допомогою куль і ракет, але й намагаючись зруйнувати її культуру та національну ідентичність.
«Наша робота – це превентивна медицина, – каже вона, – Культура – це не розвага, це базова потреба. Але ми, як нація, змогли це збагнути тільки з війною. Бо стало необхідно краще зрозуміти свою власну культуру, саму нашу ідентичність, зрозуміти, що таке українськість, у чому ми унікальні. Тепер до нашої місії підвищення якості життя через мистецтво і культуру, – продовжує Катя, – додалася ще й дипломатична роль: демонстрація того, чим українська культура є у світі. Ми знаходимо своє місце на світовій культурній мапі».
USAID пишається тим, що підтримує цю діяльність. Зокрема ми вже допомогли «Порту Культури» створити українські мурали у Відні, Берліні, Марселі та Найробі, а згодом у різних містах світу може з’явитися більше таких стінописів.
Коли ми запитуємо Катю, якою вона має надію залишитися у пам’яті майбутніх поколінь, вона відповідає дуже чітко і стисло:
«Я хочу, аби люди знали, що наші культурні проекти наблизили перемогу України».
Наприкінці розмови ми запитали Катю про її бачення повоєнної України:
«Я хочу бачити Україну прогресивною, відкритою до змін, справді демократичною, де ми вчимося бути рівними, де активне громадянське суспільство, немає корупції, розвиваються приватні бізнеси і низові ініціативи, а держава підтримує і стимулює ці зміни. Толерантною до людей, не схожих на більшість, амбітною та безумовно в розквіті своєї творчості і креативності, яка вибухне найяскравішим святом, як тільки закінчиться війна».
