Одужати та допомогти іншим: як здійснюються мрії юної пацієнтки

Speeches Shim

Четвер, 25 Березень, 2021
Дівчина дякує Святому Миколаєві за цей щедрий дар, але не забуває про важливішу мрію: «Найбільше я мрію про те, щоб одужати… про те, що прийде час, коли я зможу допомагати іншим»
Наталія Клименко, керівник відділення легеневого туберкульозу обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру; Краматорськ, Донецька область; 18 грудня 2020 р.

П’ятнадцятирічній Олені (ім'я змінене) випала важка доля. Коли дівчинці було лише три роки, її мамі поставили діагноз «ВІЛ». Невдовзі від СНІДу помер Оленин батько, а згодом її брат, який перебував у місцях позбавлення волі, повернувся додому хворим на туберкульоз. Здоров'ям самої дівчини ніхто не займався; у 12 років у неї виявили ВІЛ і туберкульозний менінгіт. Олені одразу приписали курс антиретровірусної терапії та лікування від туберкульозу, і її стан покращився. 

На жаль, Оленина мама не забезпечила тяглість лікування дочки. Знов і знову вона забирала Олену з лікарні, перериваючи її лікування від ВІЛ і туберкульозу. Стан дівчини різко погіршився – вона впала у кому та у січні 2020 року потрапила до реанімаційної палати дитячого відділення обласного протитуберкульозного диспансеру у Харкові. Численні перерви у лікуванні туберкульозу призвели до того, що у Олени розвинулася форма хвороби із лікарською стійкістю (ЛС-ТБ).  

Дівчину перевели до обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру у Краматорську, та вже вчетверте почали її лікувати – цього разу від ЛС-ТБ, який потребує тривалішого лікування та одночасного прийому цілої низки препаратів.

Професіоналізм медиків у Краматорську, їхня постійна готовність прийти на допомогу, узгоджений підхід і одностайне рішення повністю пролікувати Олену принесли результат. Тим часом її мама також отримувала соціально-психологічну підтримку, аби допомогти їй зберегти прихильність до власного курсу антиретровірусної терапії. Після складного режиму лікування стан Олени поліпшився – нині це відкрита, комунікабельна та відповідальна дівчина. 

Медики, які лікували Олену, розуміли, що їхня пацієнтка потребуватиме додаткової підтримки, аби продовжити лікування та стати на шлях до здоров'я. Завдяки проекту USAID «Підтримка заходів з контролю за туберкульозом в Україні», вони допомогли Олені звернутися до спеціалістів Благодійного фонду «Клуб «Світанок», який є отримувачем суб-гранту цього проекту та надає соціально-психологічну допомогу тим мешканцям Донеччини, які долають туберкульоз. Фахівці клубу «Світанок» переконали Олену та її маму у важливості подальшого лікування, а також надали їм навички, необхідні для того, щоб відновити власне життя.     

Продовжуючи лікування в обласному диспансері, Олена почала знову навчатися у школі – але оскільки пандемія COVID-19 змусила учнів перейти на віддалену форму навчання, для цього їй довелося використовувати смартфон, який надали лікарі. Дівчина була їм за це вдячна, але мріяла про власний комп’ютер.  

У грудні 2020 року, на день Святого Миколая, коли діти в Україні традиційно отримують подарунки, її мрія здійснилася – медики та соціальні працівники подарували Олені комп'ютер. Дівчина дякує Святому Миколаєві за цей щедрий дар, але не забуває про важливішу мрію: «Найбільше я мрію про те, щоб одужати… про те, що прийде час, коли я зможу допомагати іншим», – каже вона.   

Last updated: March 25, 2021

Share This Page